FX.co ★ Китаю нафта зі США не потрібна — закупівель майже нема! А ось із Канадою — дуже навіть! З нею КНР по дорозі сама!

Що, Америко, не чекала удару саме тут? А Китай тим часом вдарив по важливому сектору — нафтовому! І різко скоротив закупівлі нафти зі США! Що тепер робити? Схоже, саме час добре подумати!

За інформацією Bloomberg, китайські НПЗ імпортують канадську нафту рекордними обсягами. Водночас Піднебесна суттєво скоротила закупівлі чорного золота зі США — на 90% — на тлі загострення торгівельної напруженості.

Майже рік тому в західній частині Канади було запущено новий трубопровід, що відкрив Китаю та іншим країнам Східної Азії прямий доступ до великих запасів нафти з нафтовмісних пісків Альберти.

За даними Bloomberg, у березні імпорт сирої нафти з Канади через порт Ванкувер зріс до безпрецедентних 7,3 млн барелів. За оцінками компанії Vortexa Ltd., що відстежує морські поставки, у квітні цей обсяг може ще збільшитися. Для порівняння: імпорт нафти з США до Китаю скоротився до 3 млн барелів на місяць, тоді як у червні 2024 року він сягав 29 млн барелів.

Таке перерозподілення потоків північноамериканської нафти — ще один приклад економічних і стратегічних зрушень, спричинених діями президента США Дональда Трампа щодо перегляду глобальних торгівельних відносин.

«В умовах торговельної війни збільшення імпорту американської нафти з боку Китаю малоймовірне», — зазначає Веньжань Цзян, президент Канадсько-китайського енергетичного форуму.
«Усе, що надходить із Канади, буде вітатися», — додав чиновник.

Наразі імпорт вуглеводнів із Північної Америки поступається за обсягами постачання із Близького Сходу та Росії, але канадські нафтові родовища забезпечують низку країн стратегічно важливою сировиною. Зокрема, нафтовмісні піски Альберти — одне з небагатьох джерел відносно дешевої сірчистої нафти, яка ідеально підходить для китайських НПЗ.

Азійські нафтопереробники зазначають, що нафта з Близького Сходу з подібними характеристиками, зокрема іракська Basrah Heavy, коштує дорожче, ніж чорне золото з Альберти. Тож Китай, видається, знайшов більш зручного та вигідного постачальника — Канаду.