
«Едем» – сферичне місто під куполом
У регіонах із критичним забрудненням повітря чи екстремальним холодом будуються житлові квартали під геодезичними куполами з ETFE-плівки (як проєкт «Едем»). Усередині створюється ідеальний біом із лісами та водоспадами. Психологічно це «рай у пляшці», який захищає мешканців від агресивного зовнішнього середовища. Такі структури – тренувальний майданчик перед колонізацією Марса, де купол стане єдиною перепоною між життям та смертю.

The Line – екологічна вертикаль у пустелі
Саудівський проєкт Neom став реальністю. Це місто-стіна завдовжки 170 км із дзеркальним фасадом, який відбиває сонячні промені, запобігаючи перегріву. Усередині неї забезпечується автономний контрольований мікроклімат. А вся необхідна для проживання, роботи та життєдіяльності структура перебуває у кроковій доступності. Що унеможливлює пересування на транспорті. Neom можна вважати маніфестом проти десертифікації, коли суперщільна вертикальна структура споживає енергії на 90% менше, ніж звичайний мегаполіс.

Oceanix – плавучим модулям потоп не страшний!
2026 року в Пусані (Південна Корея) відкрився перший прототип плавучого міста. Проєкт використовує не кораблі, а шестикутні платформи, які підіймаються разом із рівнем моря. Вони стійкі до цунамі та ураганів. Кожен модуль – це ферма, житловий блок чи енергостанція. Психологія "водного" міста - це гнучкість у пристосуванні до погодних умов. Якщо район перенаселений, можна просто пришвартувати новий квартал. Oceanix може стати порятунком для прибережних міст, які ризикують піти під воду до середини століття.

Earthscrapers – життя під поверхнею землі
У регіонах з екстремальними температурами або щільною історичною забудовою (як у Мехіко) архітектори розвивають концепцію «землеліків» (на противагу хмарочосам). Це перевернені піраміди, що йдуть углиб на сотні метрів. Центральна світлова криниця забезпечує доступ сонця, а товща землі служить природним термоізолятором, підтримуючи стабільні 20-22 градуси тепла і без кондиціонерів. Це безпечна архітектура, захищена від торнадо, запорошених бур та сонячної радіації.

Halley VI – арктичні станції нового покоління
В умовах танення вічної мерзлоти будівлі на півночі будуються на гідравлічних палях, які можуть змінювати висоту та рівень нахилу. Прикладом служить станція Halley VI в Антарктиді, яка може «переступити» на нове місце, якщо льодовик під нею стане нестабільним. Це архітектура кочівників-дослідників, де будинок поводиться як високотехнологічний всюдихід, що забезпечує повну автономність протягом 6 місяців повної ізоляції.

Біоміметичні «розумні» фасади
Сучасні хмарочоси в Дубаї та Сінгапурі оснащені шкірою, яка реагує на сонце як живий організм. Тисячі датчиків керують механічними лусочками, що відкриваються для вентиляції або закриваються, щоб відобразити зайве тепло. Це знижує витрати на охолодження на 40%. Будівля перестає бути пасивним об'єктом і стає активним учасником терморегуляції, імітуючи поведінку кактусів чи пори людської шкіри.

3D-друк з місячного та пустельного пилу
Технологія будівництва з місцевих матеріалів (In-situ Resource Utilization) дозволила будувати міцні бані в Сахарі зі звичайного піску, скріпленого біополімерами. Ці будинки схожі на термітники: їхня форма забезпечує природну вентиляцію та захист від піщаних бур. Доступність цього методу дозволила взяти його за основу для швидкого будівництва таборів кліматичних біженців, перетворюючи «безкорисний» пісок на надійний притулок.

Регенеративні системи – будинок-фільтр та «вертикальні ліси»
Нові архітектурні проєкти все частіше наголошують не на споживанні, а на очищенні. З цією метою в мегаполісах будуються спеціальні «вертикальні риштування», які поглинають зміг. А також будинки з інтегрованими біореакторами на водоростях. Водорості в прозорих панелях фасаду поглинають вуглекислий газ і використовують його для виробництва біомаси для опалення. Таким чином житлова будівля перетворюється на легкі міста. Тобто активно відновлює навколишню екологію.

Метаболічні міста – Lego на стероїдах
Це концепція міста, яке може зростати та зменшуватися залежно від потреб. Модульні квартири-капсули вставляють у гігантський сталевий каркас. Якщо сім'ї потрібно більше місця, вони купують додатковий модуль і «прищипують» його до своєї квартири. В умовах нестачі землі в Японії та Гонконгу це дозволяє максимально ефективно використовувати простір, створюючи живу, постійно мінливу міську тканину.